Історія серії Resident Evil

Світ «Resident Evil» (у Японії відомий як «Biohazard») — це історія, де зомбі, мутанти й паранормальна купа невдач систематично руйнує затишне життя різних персонажів. Ця серія розпочалася у часи, коли survival horror як жанр лише зароджувався. Хтось міг подумати: «Люди полюбляють із потойбічними істотами бавитись на консолях? Чи це буде провал?» Однак «Resident Evil» («Резидент» або «РЕ» між своїми) довів: страх має надзвичайну привабливість.

Capcom, намагаючись зробити гру зі страшилками, фактично відкрила двері для жанру survival horror. Далі ці двері не зачинялися, — лише хаос розростався. Давайте разом зануримось у ретро-розрізи, розглянемо, як серія зазнавала еволюції, змін, конверсій у фільми й отримувала рімейки.

Від «Sweet Home» до початку Resident Evil

Задовго до появи першого «Резидента», Capcom створювалася у японських реаліях, а її співробітники щиро любили фільми жахів.

Існує думка, що натхненням для «RE» стала гра Sweet Home (1989) на Famicom, яка теж мала механіки «вижити у домі з привидами». Паралельно на Заході вже з’явилася Alone in the Dark (1992), що зробила 3D-оточення і запропонувала ідею «бійся і виживай».

Capcom відчула, що треба щось робити, аби горор став чимось масовим у геймінгу. Творці на чолі з Шінджі Мікамі і Токуро Фудзівара взялися за справу. І ось у 1993–94 р. починаються експерименти, щоб створити гру, де гравець опиниться всередині будинку з монстрами. Ніхто не підозрював, що вийде ціла сага.

Resident Evil (1996): класика народжується

Реліз «Resident Evil» у 1996 році на PlayStation (згодом і на Sega Saturn, ПК) викликав фурор. Гравців знайомили з елітним підрозділом S.T.A.R.S. (Браво, Альфа), що потрапив у підозрілий маєток Спенсера. Зомбі, химерні пазли, обмежені ресурси — усе це відточило концепцію «survival horror»: мало патронів, небезпека чатує за кожним кутом.

Управління «RE1» стало легендарним: персонаж рухався, мов танк, — ліво/право обертали на місці, вгору їхав уперед. Це дратувало купу геймерів, але додавало напруги. А акторська гра в інтро-роликах була настільки картонною, що стало мемом. Проте атмосфера темних коридорів, фіксовані ракурси камер і загроза лякала сильніше, ніж недоліки.

Успіх «RE1» (понад 2,7 млн. проданих копій) довів, що люди хочуть боятися. Capcom старанно випустила Director’s Cut і порт для Windows, тож марка «Resident Evil» сформувалася міцно. І зомбі-епопея тільки почала набирати обертів.

Resident Evil 2 і Resident Evil 3: дует у лихому Раккун-Сіті

У 1998 році світ побачив «Resident Evil 2». Події відбуваються у тому ж Раккун-Сіті, але тепер зараження вибирається за межі маєтку і стає справжнім зомбі-апокаліпсисом на вулицях.

Гравці зустріли Леона Кеннеді й Клер Редфілд. Головна фішка — розгалужена структура сценаріїв: варіант А і Б. Якщо пройти історію за Клер, відкривається частина сюжетних нюансів, за Леона — інша.

За рік Capcom випускає Resident Evil 3: Nemesis, де головна роль у Джилл Валентайн (одна з героїнь оригіналу).

Гра додала більш швидку бойову систему і, звісно, зловісного монстра Немезиса. Він переслідує Джилл усім містом, створюючи постійний тиск: «STAAAARS…». Ця погоня стала впливом для майбутніх ігор жанру, де боси переслідують гравця.

RE2 і RE3 усім сподобалися: критики хвалили атмосферу, гравці сходили з розуму від нових мутантів, а Capcom рахувала прибутки. Resident Evil фактично перетворилася на зразок для інших survival horror-ігор: Silent Hill, Dino Crisis (теж Capcom) та інші.

Code: Veronica і перші спроби змінювати формулу

«Code: Veronica» — дещо особлива частина, що вийшла спершу на Sega Dreamcast, а згодом на PS2 і GameCube.

Це була перша повноцінна 3D-графіка (замість пререндерених фонів). Сюжет присвячений Клер і Крісу Редфілдам у нових локаціях (острів, Антарктида). Гра зробила серію більш кінематографічною. Фани вважають «Veronica» недооціненим шедевром, але в цілому вона не досягла мейнстримного успіху RE2 чи RE3.

Головна зміна: багатошарові декорації, де камера може плавно рухатися замість статичних ракурсів. Проте загальний стиль (мало патронів, зомбі) лишився. Для фанатів — крок уперед, для новачків — все так само складно, як і в перших RE.

Resident Evil 4 (2005): революція й перезапуск геймплею

У 2005 році «Resident Evil 4» порушив всі звичні формули. Капком ризикнула і зробила камеру за плечем гравця. Замість повільних зомбі у тісних коридорах — селяни-ганадо, що вибігають із вилами. І це все відбувається за умов швидшої бойової системи.

Леон Кеннеді (уже досвідчений агент) вирушає рятувати дочку президента в Іспанії. Звучить дико, але гра стала культовою. Гравці й критики в захваті: «Оце так динаміка, оце так постановка!»

Хоча RE4 була проривом, деякі ветерани серії сказали: «Це вже не той горор, це екшен». Менше загадок, більше стрілянини, вороги розумніші, але страшного трешу від перших частин — менше. Проте інші грали без нарікань, бо RE4 задала нову планку для всієї індустрії екшен-горор.

RE5 і RE6

Capcom, надихнувшись успіхом 4-ої частини, перемкнулася на екшен. RE5 відбувається в Африці, головні герої — Кріс Редфілд і Шева Аломар.

Вперше в серії з’являється повноцінний кооператив: двоє гравців разом проходять сюжет. З одного боку, багато кому це сподобалося. З іншого, частина фанатів критикувала зникнення survival horror і фактичне перетворення гри у бойовик із зомбі-обличчями.

Capcom вирішила, що треба ще більше: RE6 мала чотири сюжетні кампанії, кожна зі своїми персонажами і стилем.

Леон, Кріс, Шеррі та інші… Та от відгуки були дуже змішані. Більшість казала: «Занадто багатогранна, але водночас погано зібрана». Хтось оцінив масштаб, інші гримали: «Це неконтрольований голлівудський блокбастер, де мало реально страшного».

Повернення до коріння: RE7, RE2 Remake, RE3 Remake, Village

На тлі критики щодо великої кількості екшену, Capcom раптово робить поворот: RE7 подає від першої особи, повертає упор на виживання й жахи, відмовляється від основних героїв минулих частин. Дія — у похмурому маєтку сім’ї Бейкер, де все наповнене вологим жахом і божевіллям.

Гравці оцінили реальну страшність, особливо в VR-версії. Так, гра зберегла атмосферу класичних Resident Evil, але в іншому форматі (вид від першої особи).

Також, Capcom продовжила повертати старі хіти з новою графікою і механікою від плеча:

• RE2 Remake (2019) здивував високою якістю, затишною атмосферою поліцейської дільниці. Оновлений Містер Ікс (!) гнався за Леоном і Клер, як колись Nemesis.
• RE3 Remake (2020) трохи підкачав через скорочений контент і деяку лінійність, але теж непогано.

Після успіху RE7 Capcom повторила формулу з видом від першої особи створивши RE Village (2021) , знову з героєм Ітаном Вінтерсом.

Village добряче підняв моторику екшену, зустріч із Леді Дімітреску викликала вибух мемів. Багато кому подобається, що горор стає готично-фентезійним.

Ключові ігри та відгалуження

У серії є купа відгалужень, окрім основних номерних частин. «RE Revelations» та «Revelations 2» пропонують сюжетні лінії між RE4 і RE5, акцент на стелс-елементах і кооператив.

Є також екзотичні: Umbrella Chronicles, Darkside Chronicles (рейл-шутери). Все це підтверджує одну думку: Capcom експериментує, не боїться робити різні формати, щоб не згасав інтерес.

«Resident Evil» дорогу знайшов і в кінематограф (серія фільмів із Мілою Йовович), плюс CG-анімаційні стрічки і Netflix-серіали.

Проте справжній дух усе ж живе у відеоіграх, де самостійно стикаєшся із зомбі та головоломками.

Загальну еволюцію серії можна розділити так:

• Зоряна ера класичного стайлінгу (RE1, RE2, RE3): повільні зомбі, обмежений інвентар, статичні камери.
• Ера екшену (RE4, RE5, RE6): вид від плеча, швидший темп, менше жаху, більше адреналіну.
• Сучасне возз’єднання з жахом (RE7, ремейки RE2/RE3, Village): комбінація нового погляду й повернення початкової атмосфери.

Capcom кожен раз балансує між survival horror та екшеном. Інколи виходить ідеально (RE2 Remake), інколи надто бойово (RE6), а іноді повертаються до коренів (RE7). Зрештою, серія залишається улюбленою, і це, мабуть, найголовніше.

Висновок: жах, що ніколи не вмирає

«Resident Evil» — це фактично синонім survival horror, який пройшов шлях від незграбних полігональних зомбі в зачиненому особняку до глобальної історії з гігантськими монстрами в центрі Європи. Проте суть лишається одна: відчуття небезпеки, дефіцит ресурсів і «що це за мутація вилізла з-за рогу?!».

Кожна епоха «Резидента» мала свої злети і падіння, але завжди знаходила нову аудиторію. Хтось любить саме перші частини, комусь більше до вподоби екшен RE4 чи кооп RE5. Хтось кайфує від RE7 і Village, пірнаючи в VR. Але безперечно, жодна інша серія не вплинула настільки на уявлення про гру жахів із зомбі.

І кожен геймер, кому цікаво напружитися, знайде в цій сазі щось своє. Жах не старіє, лиш розвивається, як черговий вірус у руках Capcom.