Kingdom Come Deliverance 2: як вижити в найреалістичнішій середньовічній RPG

Довгі роки після виходу першої Kingdom Come: Deliverance лунало питання: «А коли продовження? Чи буде шанс знову пірнути у жорсткий реалізм XV століття?»

Тепер відповідь позитивна: Kingdom Come: Deliverance 2 на полиці, обіцяючи знайомі страждання у вигляді складного бою, сотень дрібних механік і ще більший масштаб. Продовження зуміло зберегти вірність оригіналові — з усіма його чеснотами та й деякими фірмовими шорсткостями.

Проте вся ця непоступливість і затятість Warhorse Studios приносять потужний результат. Після численних годин подорожей, лицарських дуелей і прочуханів від місцевої поліції, виникає відчуття, що це цілком серйозний кандидат на гру року. Індро знову у справі.

Сюжет: прямий сіквел чи нова сторінка?

Kingdom Come: Deliverance 2 починається там, де завершився оригінал.

Пан Ян Птачек і головний герой Індро (син коваля, якого вже встигли охрестити місцевою легендою) вирушають із листом, що повинен допомогти відвернути велику біду. Але, природно, все відбувається не за планом: банда нападників трощить загін і змушує героїв рятуватися втечею.

Індро падає з урвища, ламає собі ребра і добряче вдаряється головою, частково втрачає розвиток навичок, яких досяг у першій грі. Дегенерація здібностей пояснюється суто сюжетно, тож не виникає відчуття штучності. Усе досить логічно: герой ослаблений, знову треба качати мечі, стрільбу, читання й іншу премудрість.

Далі гра, не зволікаючи, занурює у новий глобальний конфлікт, де Індро отримує можливість втрутитися в політику королівства, бавитися у шпигунські місії чи банально шукати помсту за зруйноване життя. Багато сюжетних моментів проходять повз будь-які чорно-білі оцінки: так само, як і в першій частині, тут немає яскравих поділів на добрих та злих персонажів.

Проходження можна вважати неодноманітним: комусь буде цікаво знову зануритися у трагедії простих селян, комусь — у панські інтриги. Але скрізь є той самий наземний реалізм: у когось бракує грошей на податки, хтось воює за право володіти лісом, а хтось не довіряє пану, котрий нібито розводить на хабарі.

Масштаби й локації: дві мапи — подвоєння проблем

Спершу гравця пускають у початковий регіон, той самий, де головний герой очуняв після падіння. Територія доволі простора, хоча це лише початок. У багатьох гравців на освоєння початкової зони може піти щонайменше 30–40 годин. Тут знайомлять із ремеслами, ковальством, торгівлею, особливостями бою.

Потім відкривається друга, ще масштабніша місцевість, де відстані між селами у рази більші. Проте на цьому етапі вже доступний кінь, тому пересування не настільки болюче. Все одно вражає кількість міст і сіл: здається, Kingdom Come 2 намагається перевершити саму себе, створюючи найдетальнішу історичну мапу.

Кожне місто й село має свій уклад: десь більший ринок, десь кузня славиться зброєю, десь чудний шинок із культурою питва. Ліси розлягаються куди більші, печери трапляються частіше, а випадкові події на дорогах — штука нерідка: від зустрічі з розбійниками до такого собі гастролера-співака, в якого можна виманити додаткові матеріали.

Здається, розробники зробили все, щоб дати підстави ще глибше зануритися у пригоди.

Геймплей

Алхімія, ковальство та інші ремесла

Алхімія в першій грі здавалася цікавою, але складною: рецепти, пісочний годинник, певний порядок операцій. У другій частині алхімія залишилася і стала ще детальнішою — різні стадії варіння можуть вплинути на тип настою (слабкого чи сильного).

Крім того, додалося ковальство, абсолютно логічне, адже герой — син коваля. Тепер, аби викувати меч, не вистачить клікнути на кнопочку: треба розжарити, бити молотом у правильному ритмі, гартувати у воді, заточувати. Комусь це виглядатиме надміру заморочено, а хтось кайфуватиме від ролі автентичного ковальського сина.

Виживання: їжа, сон, мораль

Система виживання нікуди не зникла. Хочеш частіше зберігатися — шукай або готуй спеціальне зілля (або випий щось подібне), чи йди спати у власне ліжко. Крім того, герой мусить регулярно їсти, причому їжа може псуватися, якщо нічого не зробити (наприклад, засушити м’ясо). Псують харчі — маєш отруєння, шукай ліки чи допомогу лікаря.

Одяг і зброю теж треба доглядати. Брудний обладунок, рвані лахи чи забруднена сорочка впливають на репутацію і соціальне сприйняття.

Індро має купу дрібних показників — від настрою до почуття сорому (якщо зробив злочин і тебе за це принизили), що формують особливі бафи/дебафи персонажа.

Система репутації, покарання й жорсткі штрафи

Світ Kingdom Come 2 не пробачає тупих вчинків. Крадіжки, вбивства, навіть появу у забороненій зоні — все це легко розсварює з місцевою поліцією (війтом чи паном). Вартові ловлять, відправляють у в’язницю, або, залежно від тяжкості злочину, можуть провчити різками чи навіть повісити.

Так, це трохи дратує, коли, скажімо, доводиться проникнути кудись по квесту, а охорона все одно вважає це злочином. Проте загалом це логічна система. Якщо накоїти бід — потім не варто очікувати гостинності.

Правда, трапляються криві моменти: буває, сюжет просить іти до шерифа у в’язницю, але механіка гри не відрізняє, що гравцеві можна, і теж вважає його порушником.

Бойова система

Сутички врукопаш чи на мечах суттєво вдосконалили. Тепер лише 4 напрямки атаки (замість п’яти), але більше комбо, більше нюансів у парируванні та контратаках. Система набагато зрозуміліша порівняно з першою грою. Проте залишилася знайома «важкість» і реалістична повільність, схожа на RDR2, тільки з холодною зброєю.

А от стрільба з лука чи арбалета зберегла жахіття, що дратувало в попередній частині: немає прицілу, треба руками виставляти навскидку кут, не вийде покладатися на HUD. Врешті, багато хто махне рукою і не качатиме стрілецькі навички. Знадобиться багато тренувань, і все одно це надто рандомно: вікно прицілу дрібне, персонаж хитає руками.

Стелс

У Kingdom Come: Deliverance 2 є варіант тихого проходження. Проблема лише в тому, що механіка непомітного знешкодження включає коротку QTE: якщо не встигнути натиснути кнопку у потрібний момент, ворог вирветься і почне бій (а можливо й кричатиме «Тривога!»). Чимало скарг, що це дуже суворо й трохи рандомно. Хто любить стелс, доведеться змиритися або робити додаткові спроби.

Масивна прокачка: 276 навичок?

Як і було в оригіналі, підхід схожий до Elder Scrolls: навички ростуть, якщо застосовуються. Хочеш стати мега-ковалем? Проводь години за ковадлом. Мрієш про геніального влучного лучника? Тепер зрозуміло, треба випустити сотні стріл (згадуючи попередній розділ, це непросто).

Крім мейн-атрибутів, є безліч умінь: алхімія, бесіда, їзда верхи, підкрадання, торгівля, цілительство, музика (серйозно?), плюс підрозділи типу володіння мечами, володіння сокирою, кинджали тощо. Що далі в ліс, то більше дров.

Кожне вміння має власні перки, і загалом їх 276! Для любителів компульсивного розвитку персонажа це, мабуть, ідеал. Для менш терплячих — можливо, перебір, але розвиток обмежень не ставить.

Соціальний статус, або місце в суспільстві теж мають значення в прокачці. Репутація з громадами теж росте або падає.

Допоміг міщанам у їх біді? Можливо, отримав бонуси у торгівлі. Вкрав щось у млинаря? Млин видає тебе всій окрузі, ціни підвищені, стражники пильні.

Окремо можна прокачувати добрі стосунки з церквою чи з військом, що відкриває унікальні квести. Є бездомні люди, яким можна допомагати. Моральна складова переноситься і на Індро: хтось любить прибрехати, а хтось тримається законів. І це все відбивається на конкретних діалогах, ба навіть на міні-подіях.

Квести: від буденних історій до панської драми

Можна знайти селянина, якому пропали козенята, він підозрює сусіда з крамнички. Можна взятися розслідувати, з’ясовується, що козенята заблукали десь у лісі, а сусід… взагалі любить котів. Усе це — не пафосна феєрія, а проста історія, яка однак додає світові душі.

Паралельно зустрічаються більш серйозні лінії: наприклад, одразу кілька сусідніх міст ворогують через розподіл нових земель. Індро може підтримати одну зі сторін або спробувати помирити, але без дипломатичних навичок — шанс малий.

Існують квести-перлини, де геймдизайнери виклалися на повну: епізод, де треба виготовити підкови і меч для панів, і при цьому кожен крок ковальства прописаний. Для когось занадто дріб’язково, але для багатьох це суть Kingdom Come: Deliverance 2 — відчути життя середньовічного ремісника чи вояки.

Технічна сторона: графіка, оптимізація, баги

Перша гра в час релізу страждала багами й низькою оптимізацією. У продовженні відчувається, що Warhorse набила руку: загалом все цілком стабільно. На консолі нового покоління (PS5, Xbox Series) FPS рівний, хоча іноді спостерігаються дрібні прогрузки текстур.

Зустрічаються невеликі графічні артефакти: приміром, дощовий звук без дощу, ворони що застрягли у польоті. Кілька разів можна зловити двієчку із завантаженнями, особливо на переходах між локаціями. Втім, порівняно з більшістю сучасних релізів, KCD2 у набагато кращому стані.

Локалізація й українська версія: успіх чи бар’єр?

Kingdom Come: Deliverance 2 отримала повноцінний український переклад — і це дивовижний крок уперед для локалізації AAA-ігор зі Східної Європи.

Переклад надзвичайно якісний і зі збереженням діалектів, згадок історичних термінів та розмежуванням мовлення селян і шляхти. Є кілька суперечок: чому Індро, а не Генрі? Але це дрібниця. У автора перекладу існує своя аргументація, й загалом вухо ріже нечасто.

Для тих, хто гратиме українською, це як заново відкрити світ Kingdom Come.

Підсумок: чи варта гра зусиль і часу?

Для кого гра?

• Шанувальники першої частини отримають ту ж суть, але глибшу, з ковальством, покращеною бойовою системою та побільшеною мапою.
• Новачки цілком можуть почати з другої частини, варто лише коротко ознайомитися із сюжетом що було до цього. Механічно й технічно ця гра краща, ніж перша.

Кому, можливо, не сподобається:

• Тим, хто любить швидкі екшени: тут усе повільно, реалістично і можна зависнути на годину, вибираючи рецепт зілля або шукаючи дешевий нічліг.
• Тим, хто терпіти не може сковувати меч чи обробляти шкури оленів у ролевій грі. Якщо не пре копітке ремісництво, то KCD2 може дратувати.

Kingdom Come: Deliverance 2 зберігає головну магію оригіналу: непідробний дух середньовіччя, без драконів і магії, але з цікавими історіями простих людей та лицарів. Історична достовірність у дрібницях, вражаючі краєвиди Богемії, насичений сюжет і водночас непримиренно складний геймплей. Попри деякі старі недоліки, це велике поліпшення над першою частиною.

Гра зачепить глибоко будь-якого поціновувача повільних, але глибоких RPG. У ній вгадується потенційна нагорода як "Гра року", особливо якщо враховувати любов розробників до дрібниць і інтерактиву. Так, стрільба з лука все ще незручна, стелс викликає нерви, іноді NPC карають не за призначенням... та все це можна пробачити за ту атмосферу, котру створює гра: жодна інша RPG так не змушує відчути себе людиною з пізнього середньовіччя.

Корона знову в надійних руках. У королівстві Warhorse Studios все гаразд, і варто вирушати у подорож із Індро, навіть якщо доведеться трохи позлитися на місцеві закони чи стрільбу. Бо ж колись треба врятувати королівство... або бодай стати найкращим ковалем у ньому.