Огляд гри INZOI

Гра INZOI з’являється на ринку з дуже амбітним меседжем: «Чи зможе хтось скласти конкуренцію The Sims?» Адже культова серія про віртуальне життя давно застовбила жанр, випускаючи щоразу нові доповнення, не додаючи, на думку багатьох, нічого принципово свіжого.

Тепер студія Krafton вирішила що досить монополії і виставляє свій реалістичний симулятор життя із фокусом на детальному редакторі персонажів, будівництві, соціальних системах і... ранньому доступі. Чому одні гравці називають INZOI революцією, а інші – сирим наближенням до The Sims? Час розібратися.

Задум: що таке INZOI і навіщо ця паралель з The Sims?

INZOI пропонує досліджувати кілька паралельних світів, якими керує таємнича компанія AR.

Замість того, щоб відчувати себе богом, гравець перетворюється на стажера, який повинен управляти свіжоствореними зоями (Zoys) – віртуальними мешканцями, які народжуються з певним характером, відвідують школу, шукають роботу, створюють родини. На перший погляд це нагадує знайому формулу The Sims: є нагальні потреби, є інструменти для будівництва будинку, є можливість розвивати навички й спостерігати за пригодами піксельних підопічних.

Але відмінність у тому, що Krafton прагне більшої реалістичності. Графіка тяжіє до деталізованого стилю, а в системі характеристик закладено ідею генетичної спадковості, особистісних цінностей. Крім того, є своя фішка — вбудований ШІ, котрий дозволяє робити генеративні текстури, банери, та навіть може впливати на поведінку мешканців.

Проте на момент раннього доступу розробники визнають: INZOI ще не досягла бажаного рівня природності в поведінці зоїв, а велика кількість ідей поки що не оформлена в цілісну гру.

Персонажі: створення з нуля

Перше, що INZOI виставляє напоказ, це розкішний редактор персонажа. На відміну від більшості ігор, де є стандартні шаблони, тут редактор здається некстген навіть для жанру симуляторів життя.

Замість базових повзунків зріст-вага пропонують:

• Глибокі налаштування обличчя: безліч якорів, які можна витягувати, формувати, змінювати асиметрію. Від розміру чола й скул до глибини щічних ямочок.

• Шари макіяжу, шрами, веснянки: усе це накладається одне на одне, плюс є кілька режимів редагування, включно з професійним, де можна годинами чаклувати над поглядом чи підборіддям.
• Волосся з різними довжинами й системою фарбування, що дозволяє налаштувати та змінювати відтінок у реальному часі.

• Кілька образів (луків): один зой може мати до 9 різних комплектів вбрання (повсякденний, діловий, спортивний і т. п.). Причому кожен одяг теж редагується: можна змінити довжину рукавів, форму декольте, колір шкарпеток, навіть згенерувати власний принт через нейромережу.

Схоже на мрію для тих, хто любить «крутити» персонажів, створюючи копії себе, друзів чи навпаки – химер, що викликають інстинктивний жах (при вимкненій симетрії). Особливо приємно, що ШІ-технології дозволяють додавати свої текстури чи навіть власноруч намальовані принти. Хтось намагається прикріпити на футболку улюблене аніме, хтось – портрет домашнього кота чи дивний напис для мемів.

Є й зчитування обличчя через iPhone, що дозволяє завантажитись своїми рисами та перетворити віртуального зоя на аватар, який синхронізується з мімікою в реальному часі. Хтось скаже: кому це треба? Проте для стрімерів чи креативних душ – прекрасна фішка.

Будівництво і налаштування оточення

Після створення персонажа – наступний крок: заселення в одну з двох доступних локацій (наразі це пляжна «Bliss Bay» та футуристичний мегаполіс «Dowon»). Можна збудувати будинок із нуля, купити готовий або використати готові кімнати, які з’єднуються одна з одною.

Як і з редактором персонажів, у будівництві діє принцип більше свободи:

• Стіни, вікна, двері – усе з різними розмірами та кольорами;
• Можливість застосовувати власні текстури, згенеровані в ШІ чи завантажені ззовні.
• Меблі також змінюються, включно з матеріалами (тканина, метал), формою. Можна з різних частин зібрати стіл-мутант, який поєднує кам’яну стільницю з футуристичними прозорими ніжками.

• Кастомізація кольорів дозволяє перетворити кімнату на кислотно-жовтий жах для гостей або на розкішну затишну студію.

Щоправда, інтерфейс подекуди підводить: камера може зламатися при намаганні пересунути об’єкт. А якщо треба поставити кілька предметів близько одне до одного (скажімо, тостер і блендер), іноді гра кричить: «Недостатньо місця!» – хоча на око воно є. Для раннього доступу подібні дрібниці пробачаються, та все одно інколи доводиться жертвувати дизайном заради функціональності.

Так само можна редагувати саме місто: які кущі ростуть у парку, скільки птахів чи дронів літає в небі, чи розвішувати білборди (знову ж із власними картинками або відео).

Хтось перетворює Dowon на неонове кібертехно-місто, засіяне окультними символами, а хтось – на пустелю зі зруйнованими будівлями. Здається, тут простір для уяви безмежний.

Основний геймплей: життя зоїв, їхні потреби і карма

Після того, як сім’я (чи одинокий зой) заселена в житло, починається рутина: зої мають потреби (сон, гігієна, їжа, туалет, розваги) і невеличкі бажання, які формують їхні щоденні ритуали. Завдання гравця – допомагати їм, натискаючи на різні об’єкти, обираючи дії та даючи вказівки, що робити (за класичним каноном жанру).

Є карта задумів (Zoi Card), де можна бачити короткі цілі (з’їсти морозиво, вивчити акорди на гітарі) і глобальні мрії (стабільна кар’єра, успішний шлюб).

Виконання приносить позитивні емоції, а якщо ігнорувати – зой стає сумним і менш ефективним. Існують також тригери (приналежність до архетипу: наприклад, школяр легше навчається, але боїться публічних виступів).

Кожне робоче місце чи навчальний заклад має список завдань, які зой повинен виконати за зміну. Та часто це вирішується без участі гравця: персонаж пішов, повернувся, і максимум, що можна було зробити – підштовхнути його викластися на 110%. Відчувається, що вплив на процес не надто великий, хочеться більше інтерактиву.

Найцікавішим моментом стає карма: якщо зой поводиться добре (допомагає іншим, розвиває таланти, дотримується порядку), гра частіше винагороджує приємними випадковостями (виграш у лотерею, успіх на проєкті). А коли він тягнеться до злочинів (красти гроші в сусідів, атакувати перехожих), карма стає негативною – тоді в життя зоя стукає більше провалів і катастроф.

Курйоз у тому, що зої часто самі схильні робити капості, тому якщо їх пустити напризволяще, вони починають божеволіти: кричати, битися, псувати відносини з людьми. Це породжує дотепні сцени, варіанти кліпових відео, які підсвітлюють хаос у містах INZOI.

Недоліки

Попри шалені можливості редакторів, інший бік гри – повсякденне життя зоїв – поки що виглядає поверхово. Головні нарікання:

• Порожнє місто: населення інколи бігає групами, повторює однакові анімації; воно нагадує стадо NPC, а не справжніх містян. Прагнення Krafton зробити простори жвавими поки що виглядає штучно.
• Непродумані робочі процеси: більшість професій зводиться до «зой іде на роботу, ти чекаєш». Жодної міні-гри чи особливих викликів.
• Великі життєві події (одруження, народження дитини) не мають особливої ваги. Персонажі проявляють радість на кілька секунд, далі повертаються до своїх дивних справ.
• Нестабільні діалоги, які можуть з’їжджати на абсурдні теми: хтось обговорює крипту чи розвиток ШІ, інший – кричить упоперек, і виходить безглуздий текст. Складається враження, що фрази генеруються автоматикою.

Як наслідок, виникає відчуття, що INZOI має розкішну оболонку, але всередині симуляція людської поведінки ще недозріла. Ніби глибинний ШІ, який мав би наділити зоїв душею, не пройшов стадію, коли NPC вміють реагувати логічно на емоції. Відчувається що зої — наче пластилінові ляльки, які не проявляють послідовних характерів.

Режим раннього доступу: що вже є і чого бракує

Оскільки INZOI нині перебуває у відкритому ранньому доступі, чимало контенту недоступно або в розробці. З позитиву:

• Фундаментальні системи редагування (персонажі, будівлі) – вже вражають масштабом і легкістю використання.
• Механіка карми: прикольна ідея, коли погані вчинки призводять до більших неприємностей і ще більшої злості в городян.
• Можливість від свого власного аватару робити світлини, ролики, створювати контент для спільноти.

Натомість глибини життя зої не вистачає. Великі сімейні події чи щоденні дрібнички – занадто схематичні. Робота часто виглядає як «натиснув кнопку – пішло повідомлення, почекай», а захопливого інтерактиву немає. Розробникам треба доварити системи, щоб гравці відчували, що вони впливають на долю своїх підопічних, а не просто чекають, доки таймер скінчиться.

Однак все це не поєдналося в єдину гру. Наразі, INZOI – великий мішок ідей, які не склалися в гармонійну картину. Порівняно з The Sims, що нагромаджувала контент десятиліттями, тут поки що відчувається брак цікавих подій, недопрацьований штучний інтелект, через що зої поводяться як випадкові роботи.

Кому варто придивитись до INZOI вже зараз?

Попри сирість, проект привабить:

• Фанатів редакторів: тих, хто може вечорами створювати аватари, будувати диво-будинки, придумувати химерні локації. INZOI дає для цього гігантський інструментарій, зокрема ШІ-генеративні функції.
• Творчих експериментаторів чи дизайнерів інтер'єру: система дозволяє різноманітні сміливі поєднання.
• Тих, хто любить кумедні факап-ситуації: зої нерідко видають безглузді вчинки, що створюють прикольні скріншоти чи короткі кліпи.

Але тим, хто розраховує на глибоке занурення в симуляцію життя, складну роботу, унікальні сцени кожні 5 хвилин, краще дочекатися повноцінного релізу. Розробники обіцяють, що з часом з’являться DLC, які зроблять світ багатшим, а поведінку зої відточенішою. Питання: чи вдасться їм довести гру до рівня справжньої альтернативи The Sims? Час покаже.

Висновок

INZOI вже вражає кількістю інструментів для кастомізації. Втім, вона виглядає як механічна пісочниця з неймовірним будівельним і персонажним редактором, проте ще слабенькими життєвими циклами та дивними діалогами. Це проєкт, у якому можна створити приголомшливі інтер’єри, одяг, навіть цілі міста, але складно змусити NPC-зоїв поводитися на рівні справжніх людей.

Дослідження бета-версії підтверджує: поки що безліч ідей перебувають у стадії зародження. Крафтону слід усунути кострубате ШІ-спілкування, урізноманітнити кар’єрні сходинки, додати більше змістовних подій. Хоч навіть у своєму сирому стані INZOI дає удосталь гумору і творчого хаосу. Хтось будує дім-музей, хтось ліпить цілу сімейну династію, що складається з анархічно схильних зоїв, які псують життя одне одному. Це вже щось!

Схоже, що гра здатна зайняти міцне місце в ніші симуляторів життя — за умови продовження розвитку та покращення внутрішньої логіки мешканців. Якщо головний інтерес – набудувати армію зоїв, робити кадри, поширювати свій стиль, відображати трендову моду й нестандартні меблі, то INZOI може стати надійним другом. А для серйозної глибинної конкуренції з The Sims треба ще кілька вагомих кроків. Однак як початок — це надзвичайно перспективна база, і той, хто любить копатись в можливостях режимах будівництва й редагування тіла, отримає тут не одну годину задоволення.