Огляд гри Atomfall

У світі геймерів не дивує ситуація, коли ще до виходу певної гри її порівнюють із відомими титанами.

Atomfall не уникла цієї долі: її нарекли «англійським Fallout» чи «британським Сталкером», бо, бачте, тут є ядерна катастрофа, відгороджена стінами зона та мутанти з радіацією. Насправді ж студія Rebellion (відомі завдяки Sniper Elite) створила зовсім іншу річ, яка поєднує атмосферу карантинної зони та непросту історію людського виживання під владою заборон і страшних таємниць. Це самобутній проєкт зі своїми механіками та принадами.

Гравці, що дістали Atomfall у підписці Game Pass, спершу могли дивитися скептично. Однак уже перші години геймплею дають зрозуміти: Rebellion не тупо наслідує класичні післяапокаліптичні сюжети, а пропонує фентезійний напіввідкритий світ у дусі британських дощових пейзажів, де головною зброєю стає дослідження та вигадливе виживання. Якраз через таку суміш вийшла гра вельми незвичайна — достатньо складна, багата на деталі, іноді кумедна, і місцями навіть моторошна.

Сюжетний вступ: амнезія, бункер і невідоме зараження

Гра починається з того, що протагоніста (якого, до речі, ніхто не пам’ятає по імені) знаходить поранений незнайомець у протигазі.

Незнайомець шокований: як узагалі головний герой вижив у пустому бункері, куди, здавалося, ніхто не міг потрапити? Той обіцяє розповісти все, але спочатку просить перев’язати рану. Можна допомогти бідоласі, а можна тихцем зарізати та забрати його лут — уже тут гра показує, що для виживання всі засоби годяться.

З’ясовується, що бункер розташований у карантинній зоні біля атомної станції Windscale. Від смертоносного витоку радіації її відрізали бетонною стіною, за якою приречені мешканці живуть без надії покинути небезпечний регіон. Незнайомець натякає: у так званій «Розв’язці» (величезному підземному комплексі) можна знайти ключ до порятунку таємниць, і дає особливу ключ-карту. Власне, з цього моменту герой виходить назовні — і починається найбільш дивна й небезпечна мандрівка в житті.

Після виходу з бункера відкривається картинка: туманні пагорби, закинута телефонна будка, з якої дзенькає настирний телефонний дзвінок.

Той, хто підійме слухавку, почує хрипкуватий голос: «Оберон має померти». Ні пояснень, ні натяків – лише ця фраза. Все, гра припиняє будь-які сюжетні пояснення і пропонує самому з’ясовувати, що відбувається. Заодно на горизонті видніється величезна бетонна стіна, з-за якої уже не вибратися без особливих засобів.

Світ гри: не Fallout і не Stalker, а щось… інакше

Серед усіх асоціацій із постапокаліпсисом Atomfall радше нагадує особливу пісочницю в британському сірому кліматі.

Є п’ять великих локацій: зелена долина з пагорбами та річками, ліс, де отаборилися друїди, поселення звичайних городян, території військових (що звуть себе «Протокол»), і, нарешті, та сама «Розв’язка». Кожна з цих локацій з’єднана з іншими, і персонаж постійно переходить туди-сюди, бо пошук корисних ключів чи предметів змушує вивчати світ по шматочку.

Карантинна Зона відгороджена височенною стіною: іззовні її охороняє уряд, який обіцяє контролювати наслідки катастрофи, а зсередини жителі страждають, бо ніхто їм не допомагає.

Місцеве населення поділилося на різні угруповання:

• Протокол: військові, які встановили тут свій жорсткий режим. За порушення карантину – куля або арешт. Планують лишатися, поки не з’явиться сигнал від уряду, але уряду на них, здається, байдуже.

• Селяни з колишнього поселення, змушені виживати під тиском нестачі ресурсів, відсутності нормальної медицини і насильства з усіх боків. Дехто співпрацює з Протоколом, інші ведуть торгівлю з рейдерами.

• Друїди: загадкова секта, що чує «голос землі» після вибуху й оселилася в лісі. Вірять, що природа сама має поглинути всі наслідки катастрофи, а люди повинні допомогти їй – бажано, пожертвувавши своїм життям.

• Бандити (рейдери): невдоволені режимом і відсутністю майбутнього, промишляють грабежем і мародерством. Для них у зоні діють закони джунглів: хто сильніший, той і правий.

• Мутанти: найбільш моторошна загроза. У когось синя субстанція у венах лише викликає галюцинації і дивні голоси, а в інших це взагалі зрощення з таємничими рослинами, повна втрата розуму і агресія.

Деякі бункери та печери замкнені на сім замків, тож розробники штовхають гравця шукати ключі, картки допуску чи інші хитромудрі шляхи всередину.

Таким чином, Atomfall перетворюється на пошукову пригоду: кожна знайдена записка, зустріч із NPC чи дослідження відчинених просторів дає нову зачіпку. Гравець дивиться на свій зошит, де з’являються орієнтири, мовляв «за таким-то пагорбом щось сталося з караваном», або «можливо, в лабораторії А є корисний предмет».

Проходження від цього відчувається більш органічним, ніж банально ходити за маркером квесту. Хоча, для охочих можна налаштувати легкий режим і ввімкнути точніші підказки.

Виживання: крафт і ресурси

Часто, коли чутно про радіацію, мутантів і зону, всім мерещиться гола суворість виживання. Натомість Atomfall хоч і має виразні механіки добування ресурсів і крафту, але лишається переважно сюжетно-орієнтованим екшеном із пригодницькими елементами. Цього вистачає, щоб дати перчик і трохи думати над інвентарем, але немає відчуття, що гра перетворюється на суцільне виживання.

• Різновиди ресурсів: скло, тканина, алкоголь, метал, порох, трави. Все це знаходиться в пустках, покинутих складах і, звісно, на трупах ворогів.

• Крафт — створення бинтів, настоянок від отрути, коктейлів Молотова тощо. Щоб відкрити рецепт, потрібні плани, які відшукуються у світі.

• Ліміт інвентарю: є всього 4 слоти для великої зброї та 12 для дрібних предметів. Через це доводиться або частіше бігати до схованки, або ретельно планувати, що брати із собою.

• Система дебафів (кровотеча, радіація, отрута, синій грибковий вірус): треба знаходити ліки, інакше здоров’я падає до смерті.

Так само патронів зазвичай мало, і це означає, що зайва стрілянина нерозумна. У результаті можна робити ставку на ближній бій (ножі, бити, серпи) або на стелс — якщо гравець терплячий і готовий присідати, повзати травою та душити ворогів іззаду.

При цьому ні голод, ні жага до сну, ні інші повсякденні мороки не мучать. Тому помирати будете не від від зневоднення, а через кулю в голову.

Боротьба: мінімум набою, максимум стратегії

Якщо в чомусь Atomfall і нагадує Fallout, то, мабуть, через вогнепальну зброю і нестачу патронів. Проте бойова система має власні риси:

• Вогнепальна зброя: пістолети, рушниці, гвинтівки. Більшість — іржаві або звичайні. Є можливість покращити їх до нових, якщо знайти потрібну навичку та зібрати дві однакові одиниці зброї плюс ресурси.

• Метальні засоби: гранати, саморобні бомби, коктейлі Молотова. Дуже небезпечні для групи ворогів, але й закинути як слід треба вміти, і ресурсів обмаль.

• Холодна зброя: палка, ніж, сокира. У ближньому бою зручна, особливо якщо ворог не має часу вистрелити. Є механіка кидка: метнути свій ніж у голову ворога — це ще та гострота.

• Опція стелсу: є високі кущі/трава, куди можна ховатися, плюс можливість підкрастися ззаду й задушити. Але вороги часто ходять групами, й організувати тиху смерть не так просто. Система працює трохи кривувато: вороги бувають занадто чутливі, або навпаки тупі. Проте загалом може виручити, коли гравець не хоче витрачати дефіцитні патрони.

Прокачка і незвичні книжки

Atomfall не має традиційного досвіду за кожного вбитого бандита. Замість цього гравцю треба відшукувати посібники (книжки, записники), котрі розблоковують певну групу навичок (зазвичай 3).

Та це не кінець: щоб активувати потрібні скіли, ще треба здобути стимулятори навчання. Виходить такий шлях прокачки:

• Знайдено посібник «Керівництво зі стелсу» — з’явилися три стелс-навички (мовляв, тихіше ходити, швидше душити).
• Щоби прокачати якусь із них, доведеться витратити стимулятор.
• Захотілося іншу навичку «Сокира експерта»? Потрібно знайти інший посібник і знову мати стимулятор.

Дехто свариться, що це змушує робити багато бектрекінгу, зате й підсилює мотив дослідження кожного закутка, аби не пропустити якусь корисну книгу. Деякі важливі посібники лежать у небезпечних куточках, або у складних сейфах, які ще треба зуміти відкрити. Так само стимулятори зберігаються у контейнерах BART, іноді вкрай охоронюваних.

Через це гравець постійно продумує маршрут: «Чи не заскочити до тієї гвинтівочної майстерні, знайти там посібник і нарешті прокачати свій дробовик?».

Система квестів: зачіпки, а не водіння за ручку

Окрема фішка — сюжет і завдання подані через зачіпки. Припустимо, десь герой знаходить записку про втрачений конвой Протоколу чи занедбану лабораторію, в якій нібито була важлива інформація. У записнику з’являється пункт розвідати, що там трапилося.

Але на класичну стрілочку-маркер не варто сподіватися (якщо не ввімкнено найпростіший режим). Часто в записці лише координати чи приблизний опис місцевості, тож треба читати уважно та міркувати, де це.

Система схожа на детективні ігри: кожна знахідка відкриває нові зачіпки. Хтось віддає ключ, хтось каже координати. Для відвертих лінивців можна увімкнути режим із позначками: гра тоді нагадує типовий відкритий світ з мітками, але автори натякають, що набагато цікавіше грати на складнішому рівні, де доведеться думати.

Переваги та недоліки Atomfall

Плюси:

• Особлива атмосфера британських лугів, туманів і похмурих бункерів, де кожен ворог/група NPC створює власну історію.
• Цікавий мікс survival і пригодницького екшену, але без важких механік типу голоду/сну.
• Гнучке налаштування складності: можна вимкнути квестові підказки або ж увімкнути докладні маркери для швидкого проходження.
• Відмінні звукові ефекти і приємний мінімалістичний (але стильний) візуал.
• Гра доступна в Game Pass, тобто можна спробувати без купівлі.

Мінуси:

• Не можна створювати боєприпаси — викликає дисонанс із тим, що гравець виготовляє гранати і бомби, але не здатен робити патрони.
• Стелс-елементи недопрацьовані: вороги або надто пильні, або зависають у дивних паттернах, через що тихий підхід часто провалюється.
• Деякі технічні огріхи: можуть траплятися вильоти, стрибки FPS, особливо під час масового ураження ворогів.
• Сюжет подається уривчасто: доводиться відшукувати відповіді через розкидані записки й напівнатяки, а кому хочеться більш прямолінійного наративу — лишається невдоволений.

Чому Atomfall варта уваги

Незважаючи на серйозні відсилання до ядерної катастрофи, гра насправді не повторює жоден із відомих постапокаліптичних тайтлів. Rebellion створили власну суміш: трохи детективно-дослідницької структури, трохи виживання, де треба стежити за ресурсами й умовно крутитися, але без надмірного реалізму. Зверху все приправили квестами зачіпок, непростою бойовою системою і інтригуючими NPC, яким можна довіритися, або ж захопити зненацька й забрати їхні ключі.

Сподобається Atomfall насамперед тим, хто любить неквапливі екшн-пригоди, де треба самотужки вибивати вхід у таємні сховища, читати знайдені журнали, збирати ржаві рушниці, ремонтувати їх у кращу зброю, обмінюватись з торговцем за цінні речі, і зрештою відкривати все глибші прошарки цієї похмурої карантинної зони. У результаті вийшло досить унікальне відчуття, яке не віднайти ані в S.T.A.L.K.E.R., ані у Fallout, хоч, здавалося б, усі ці гри теж про радіацію й мутантів.

Публіка, якій набридли бездушні клони, зрадіє можливості відчути щось незвичне. Головне — не чекати простого шутера чи бездумного сурвайвала. Натомість отримується дослідницький екшен у трохи замкненому, але глибокому світі, з історіями зради та невблаганної радіації, де перемагає витриваліший, хитріший і обережніший. І, звісно, з почуттям гумору, бо де ще так іронічно можна поміняти свої набої на пляшку рому й назвати це чесною торговою угодою?