Огляд гри Atomfall

У світі геймерів не дивує ситуація, коли ще до виходу певної гри її порівнюють із відомими титанами.

Atomfall не уникла цієї долі: її нарекли «англійським Fallout» чи «британським Сталкером», бо, бачте, тут є ядерна катастрофа, відгороджена стінами зона та мутанти з радіацією. Насправді ж студія Rebellion (відомі завдяки Sniper Elite) створила зовсім іншу річ, яка поєднує атмосферу карантинної зони та непросту історію людського виживання під владою заборон і страшних таємниць. Це самобутній проєкт зі своїми механіками та принадами. Деякі геймери вже давно запитують за що ненавидять Bethesda, і виникає цікаве питання: чи не повторить Atomfall деякі помилки великих студій?

Гравці, що дістали Atomfall у підписці Game Pass, спершу могли дивитися скептично. Однак уже перші години геймплею дають зрозуміти: Rebellion не тупо наслідує класичні післяапокаліптичні сюжети, а пропонує фентезійний напіввідкритий світ у дусі британських дощових пейзажів, де головною зброєю стає дослідження та вигадливе виживання. Якраз через таку суміш вийшла гра вельми незвичайна — достатньо складна, багата на деталі, іноді кумедна, і місцями навіть моторошна.

Сюжетний вступ: амнезія, бункер і невідоме зараження

Гра починається з того, що протагоніста (якого, до речі, ніхто не пам’ятає по імені) знаходить поранений незнайомець у протигазі.

Незнайомець шокований: як узагалі головний герой вижив у пустому бункері, куди, здавалося, ніхто не міг потрапити? Той обіцяє розповісти все, але спочатку просить перев’язати рану. Можна допомогти бідоласі, а можна тихцем зарізати та забрати його лут — уже тут гра показує, що для виживання всі засоби годяться.

З’ясовується, що бункер розташований у карантинній зоні біля атомної станції Windscale. Від смертоносного витоку радіації її відрізали бетонною стіною, за якою приречені мешканці живуть без надії покинути небезпечний регіон. Незнайомець натякає: у так званій «Розв’язці» (величезному підземному комплексі) можна знайти ключ до порятунку таємниць, і дає особливу ключ-карту. Власне, з цього моменту герой виходить назовні — і починається найбільш дивна й небезпечна мандрівка в житті.

Після виходу з бункера відкривається картинка: туманні пагорби, закинута телефонна будка, з якої дзенькає настирний телефонний дзвінок.

Той, хто підійме слухавку, почує хрипкуватий голос: «Оберон має померти». Ні пояснень, ні натяків – лише ця фраза. Все, гра припиняє будь-які сюжетні пояснення і пропонує самому з’ясовувати, що відбувається. Заодно на горизонті видніється величезна бетонна стіна, з-за якої уже не вибратися без особливих засобів.

Світ гри: не Fallout і не Stalker, а щось… інакше

Серед усіх асоціацій із постапокаліпсисом Atomfall радше нагадує особливу пісочницю в британському сірому кліматі.

Є п’ять великих локацій: зелена долина з пагорбами та річками, ліс, де отаборилися друїди, поселення звичайних городян, території військових (що звуть себе «Протокол»), і, нарешті, та сама «Розв’язка». Кожна з цих локацій з’єднана з іншими, і персонаж постійно переходить туди-сюди, бо пошук корисних ключів чи предметів змушує вивчати світ по шматочку.

Карантинна Зона відгороджена височенною стіною: іззовні її охороняє уряд, який обіцяє контролювати наслідки катастрофи, а зсередини жителі страждають, бо ніхто їм не допомагає.

Місцеве населення поділилося на різні угруповання:

• Протокол: військові, які встановили тут свій жорсткий режим. За порушення карантину – куля або арешт. Планують лишатися, поки не з’явиться сигнал від уряду, але уряду на них, здається, байдуже.

• Селяни з колишнього поселення, змушені виживати під тиском нестачі ресурсів, відсутності нормальної медицини і насильства з усіх боків. Дехто співпрацює з Протоколом, інші ведуть торгівлю з рейдерами.

• Друїди: загадкова секта, що чує «голос землі» після вибуху й оселилася в лісі. Вірять, що природа сама має поглинути всі наслідки катастрофи, а люди повинні допомогти їй – бажано, пожертвувавши своїм життям.

• Бандити (рейдери): невдоволені режимом і відсутністю майбутнього, промишляють грабежем і мародерством. Для них у зоні діють закони джунглів: хто сильніший, той і правий.

• Мутанти: найбільш моторошна загроза. У когось синя субстанція у венах лише викликає галюцинації і дивні голоси, а в інших це взагалі зрощення з таємничими рослинами, повна втрата розуму і агресія.

Деякі бункери та печери замкнені на сім замків, тож розробники штовхають гравця шукати ключі, картки допуску чи інші хитромудрі шляхи всередину.

Таким чином, Atomfall перетворюється на пошукову пригоду: кожна знайдена записка, зустріч із NPC чи дослідження відчинених просторів дає нову зачіпку. Гравець дивиться на свій зошит, де з’являються орієнтири, мовляв «за таким-то пагорбом щось сталося з караваном», або «можливо, в лабораторії А є корисний предмет».

Проходження від цього відчувається більш органічним, ніж банально ходити за маркером квесту. Хоча, для охочих можна налаштувати легкий режим і ввімкнути точніші підказки.

Виживання: крафт і ресурси

Часто, коли чутно про радіацію, мутантів і зону, всім мерещиться гола суворість виживання. Натомість Atomfall хоч і має виразні механіки добування ресурсів і крафту, але лишається переважно сюжетно-орієнтованим екшеном із пригодницькими елементами. Цього вистачає, щоб дати перчик і трохи думати над інвентарем, але немає відчуття, що гра перетворюється на суцільне виживання.

• Різновиди ресурсів: скло, тканина, алкоголь, метал, порох, трави. Все це знаходиться в пустках, покинутих складах і, звісно, на трупах ворогів.

• Крафт — створення бинтів, настоянок від отрути, коктейлів Молотова тощо. Щоб відкрити рецепт, потрібні плани, які відшукуються у світі.

• Ліміт інвентарю: є всього 4 слоти для великої зброї та 12 для дрібних предметів. Через це доводиться або частіше бігати до схованки, або ретельно планувати, що брати із собою.

• Система дебафів (кровотеча, радіація, отрута, синій грибковий вірус): треба знаходити ліки, інакше здоров’я падає до смерті.

Так само патронів зазвичай мало, і це означає, що зайва стрілянина нерозумна. У результаті можна робити ставку на ближній бій (ножі, бити, серпи) або на стелс — якщо гравець терплячий і готовий присідати, повзати травою та душити ворогів іззаду.

При цьому ні голод, ні жага до сну, ні інші повсякденні мороки не мучать. Тому помирати будете не від від зневоднення, а через кулю в голову.

Боротьба: мінімум набою, максимум стратегії

Якщо в чомусь Atomfall і нагадує Fallout, то, мабуть, через вогнепальну зброю і нестачу патронів. Проте бойова система має власні риси:

• Вогнепальна зброя: пістолети, рушниці, гвинтівки. Більшість — іржаві або звичайні. Є можливість покращити їх до нових, якщо знайти потрібну навичку та зібрати дві однакові одиниці зброї плюс ресурси.

• Метальні засоби: гранати, саморобні бомби, коктейлі Молотова. Дуже небезпечні для групи ворогів, але й закинути як слід треба вміти, і ресурсів обмаль.

• Холодна зброя: палка, ніж, сокира. У ближньому бою зручна, особливо якщо ворог не має часу вистрелити. Є механіка кидка: метнути свій ніж у голову ворога — це ще та гострота.

• Опція стелсу: є високі кущі/трава, куди можна ховатися, плюс можливість підкрастися ззаду й задушити. Але вороги часто ходять групами, й організувати тиху смерть не так просто. Система працює трохи кривувато: вороги бувають занадто чутливі, або навпаки тупі. Проте загалом може виручити, коли гравець не хоче витрачати дефіцитні патрони.

Прокачка і незвичні книжки

Atomfall не має традиційного досвіду за кожного вбитого бандита. Замість цього гравцю треба відшукувати посібники (книжки, записники), котрі розблоковують певну групу навичок (зазвичай 3).

Та це не кінець: щоб активувати потрібні скіли, ще треба здобути стимулятори навчання. Виходить такий шлях прокачки:

• Знайдено посібник «Керівництво зі стелсу» — з’явилися три стелс-навички (мовляв, тихіше ходити, швидше душити).
• Щоби прокачати якусь із них, доведеться витратити стимулятор.
• Захотілося іншу навичку «Сокира експерта»? Потрібно знайти інший посібник і знову мати стимулятор.

Дехто свариться, що це змушує робити багато бектрекінгу, зате й підсилює мотив дослідження кожного закутка, аби не пропустити якусь корисну книгу. Деякі важливі посібники лежать у небезпечних куточках, або у складних сейфах, які ще треба зуміти відкрити. Так само стимулятори зберігаються у контейнерах BART, іноді вкрай охоронюваних.

Через це гравець постійно продумує маршрут: «Чи не заскочити до тієї гвинтівочної майстерні, знайти там посібник і нарешті прокачати свій дробовик?».

Система квестів: зачіпки, а не водіння за ручку

Окрема фішка — сюжет і завдання подані через зачіпки. Припустимо, десь герой знаходить записку про втрачений конвой Протоколу чи занедбану лабораторію, в якій нібито була важлива інформація. У записнику з’являється пункт розвідати, що там трапилося.

Але на класичну стрілочку-маркер не варто сподіватися (якщо не ввімкнено найпростіший режим). Часто в записці лише координати чи приблизний опис місцевості, тож треба читати уважно та міркувати, де це.

Система схожа на детективні ігри: кожна знахідка відкриває нові зачіпки. Хтось віддає ключ, хтось каже координати. Для відвертих лінивців можна увімкнути режим із позначками: гра тоді нагадує типовий відкритий світ з мітками, але автори натякають, що набагато цікавіше грати на складнішому рівні, де доведеться думати.

Переваги та недоліки Atomfall

Плюси:

• Особлива атмосфера британських лугів, туманів і похмурих бункерів, де кожен ворог/група NPC створює власну історію.
• Цікавий мікс survival і пригодницького екшену, але без важких механік типу голоду/сну.
• Гнучке налаштування складності: можна вимкнути квестові підказки або ж увімкнути докладні маркери для швидкого проходження.
• Відмінні звукові ефекти і приємний мінімалістичний (але стильний) візуал.
• Гра доступна в Game Pass, тобто можна спробувати без купівлі.

Мінуси:

• Не можна створювати боєприпаси — викликає дисонанс із тим, що гравець виготовляє гранати і бомби, але не здатен робити патрони.
• Стелс-елементи недопрацьовані: вороги або надто пильні, або зависають у дивних паттернах, через що тихий підхід часто провалюється.
• Деякі технічні огріхи: можуть траплятися вильоти, стрибки FPS, особливо під час масового ураження ворогів.
• Сюжет подається уривчасто: доводиться відшукувати відповіді через розкидані записки й напівнатяки, а кому хочеться більш прямолінійного наративу — лишається невдоволений.

Якщо цікаво глибше розібратися, що саме не так із сучасними іграми, пропонуємо прочитати нашу окрему аналітику.

Чому Atomfall варта уваги

Незважаючи на серйозні відсилання до ядерної катастрофи, гра насправді не повторює жоден із відомих постапокаліптичних тайтлів. Rebellion створили власну суміш: трохи детективно-дослідницької структури, трохи виживання, де треба стежити за ресурсами й умовно крутитися, але без надмірного реалізму. Зверху все приправили квестами зачіпок, непростою бойовою системою і інтригуючими NPC, яким можна довіритися, або ж захопити зненацька й забрати їхні ключі.

Сподобається Atomfall насамперед тим, хто любить неквапливі екшн-пригоди, де треба самотужки вибивати вхід у таємні сховища, читати знайдені журнали, збирати ржаві рушниці, ремонтувати їх у кращу зброю, обмінюватись з торговцем за цінні речі, і зрештою відкривати все глибші прошарки цієї похмурої карантинної зони. У результаті вийшло досить унікальне відчуття, яке не віднайти ані в S.T.A.L.K.E.R., ані у Fallout, хоч, здавалося б, усі ці гри теж про радіацію й мутантів.

Публіка, якій набридли бездушні клони, зрадіє можливості відчути щось незвичне. Головне — не чекати простого шутера чи бездумного сурвайвала. Натомість отримується дослідницький екшен у трохи замкненому, але глибокому світі, з історіями зради та невблаганної радіації, де перемагає витриваліший, хитріший і обережніший. І, звісно, з почуттям гумору, бо де ще так іронічно можна поміняти свої набої на пляшку рому й назвати це чесною торговою угодою?