Огляд гри Assassin's Creed Shadows

Серія Assassin’s Creed пережила майже 20 років злетів і падінь. Дехто вважає перші частини шедевральними, а останні — далекими від початкових задумів і навіть не впізнає колишньої магії асасинів. Інші навпаки насолоджуються розширенням жанру у відкритих світах і RPG-елементах. Хай там як, але чимало гравців уже скептично ставляться до політики розробника та видавця, яким є Ubisoft.

Проте від нової гри з підзаголовком Shadows суспільство чекає одного з двох: або вона стане рятівним колом для скрутного становища Ubisoft, або ж поставить хрест на репутації серії. У грі заявлено сетинг феодальної Японії з елементами історичного самурайського періоду, а також потужна інтеграція східних ідей про честь, бойові мистецтва, філософію ронінів та інші цікавинки.

Як прижилися знайомі механіки Assassin’s Creed із новим оточенням? Чи виправдане залучення двох героїв, включно з нетиповим персонажем — самураєм іншої національності? Що відбувається з Анімусом і легендарною науково-фантастичною складовою серії? Цей огляд намагатиметься відповісти на всі ці питання без зайвого упередження.

Два головні герої: Наое і Ясуке

Хто така Наое?

Наое, за задумом розробників, — справжній асасин в усіх сенсах цього слова. Вона струнка, прудка, володіє прихованим клинком, користується гаком-кішкою, чудово лазить по вертикальних поверхнях і віддає перевагу скритності, а не відвертому самурайському двобою.

Її гілка розвитку розбита на шість підгілок:

Три — бойова зброя: катана, кусарігама (серп на ланцюгу) і короткий меч, що працює в парі з прихованим лезом.
Ще три — асасинські стилі: метальні предмети (бомби, сюрікени, кунаї, дзвоники для відволікання), шінобі-прийоми (покращений паркур, ніндзя-рухи), а також класичний асасин, куди входять убивства з укриття й інші прийоми з фокусом на мовчазне знищення ворогів.

Загалом Наое нагадує перших героїв Assassin’s Creed: Альтаїра і Еціо, яким середовище лишалося вторинним, бо ті могли пройти непомітно, пробігти дахами, застрибнути на вежу.

Хто такий Ясуке?

На противагу їй, Ясуке — кремезний танк. Ходять чутки, що прототипом слугував реальний факт існування чорношкірого самурая у феодальній Японії, але Ubisoft не робить із цього священного політичного маніфесту; радше це цікавий контраст. Ясуке вміє зламувати двері плечем, краще витримує шквал ударів і полюбляє більш відверті методи: спис (нагіната), велике канабо (палиця з шипами), вогнепальна рушниця, великий лук та інші силові опції.

Коли мова йде про стелс, Ясуке теж може, але найчастіше виходить як із пласкогубцями забивати цвяхи. Шумить, не має гака-кішки та широкого арсеналу асасинських штучок, тому його шлях — відкрита сутичка. Доступні кілька активних скіллів на зразок бойового крику, топоту, що збиває дрібніших ворогів.

Як двоє взаємодіють у сюжеті?

З історичної точки зору Assassin’s Creed нерідко подає одного головного героя (або вибір між чоловічою/жіночою іпостассю), проте в Shadows є два протагоністи одночасно. Формально:

Наое — рушій асасинської складової, починає сюжет з особистої трагедії та місії віднайти своїх ворогів.
Ясуке — приєднується пізніше, не має такого довгого початкового вступу, отже часто сприймається як другорядний персонаж. Проте має свою арку, минуле раба, що здобув свободу, та особисту мотивацію.

Гра пропонує частину місій, де можна обирати, ким грати, але трапляються моменти, де сюжет примушує взяти певного героя (скажімо, завдання, що вимагають паркурної вправності, під силу лише Наое, а коли треба знести армію в двері замку — інтуїтивно підходить Ясуке).

На перший погляд, Наое отримує більше уваги (що логічно, адже серія зветься «Assassin’s Creed»), а Ясуке — контрастна фігура, але гравець має варіативність: можна часто подорожувати за самурайського танка, якщо подобається динамічний екшен.

Світ і його структура

Відкриті простори та тимчасові зміни

Місця дії — феодальна Японія, поділена на декілька великих префектур із унікальними ландшафтами. Є Східні Гори, де панує прохолодний клімат і гірські перевали; є теплостепова префектура, центральний регіон із річками й полями рису, та інші.

Одна з дуже класних фішок — динамічні зміни сезонів: на одній і тій же локації можна застати дощі, сніг, осипання сакур чи палюче сонце.

Внаслідок цього змінюється поведінка ворогів і мешканців: наприклад, узимку на дорогах більше розбійників, які шукають легку здобич, а в сезон дощів селяни зачіпаються за болота та можуть попросити допомоги. Окрім того, деякі місії розраховані на конкретний сезон. Якщо не встигнути, треба чекати кола сезонів, поки знову не настане потрібний час.

Питання веж і швидкого пересування

Серія Assassin’s Creed відома вишками: підійматися, розвідувати, отримувати телепорти. Нікуди це не зникло й у Shadows. По мапі розкидані точки синхронізації (дерева, дахи храмів, дзвіниці, тощо). З одного боку, гравці вже цинічно називають їх головною традицією Ubisoft, з другого — відкритий світ величезний, без телепортів швидко втомишся.

Наое має перевагу: гак-кішку, тож підійматися їй легше. Ясуке іноді взагалі не здатен взяти вежу — зависне десь на половині 🫠У таких випадках отримати точку синхронізації вийде лише з допомогою Наое.

Наповненість світу

Розробники наголошують на красі природної Японії: вишневі сади, гірські водоспади, затишні села, колоритні замки даймьо, що вкриті черепичними дахами.

Кожен регіон має свої унікальні події. До прикладу, «пустий» світ може раптом ожити: починається фестиваль, і NPC виконують ритуальний танець, або з’являються міські ярмарки.

Проте вигляд світу трохи псувати може те, що між регіонами зустрічається чимало безцільних просторів — лісів, доріг, де попадаються лише 2–3 випадкові вороги чи жодних. Іноді виникає відчуття, ніби Ubisoft знову робила величезну мапу, щоб похизуватися масштабами, та не завжди заповнила її контентом.

Прокачка й геймплейні новації

Вміння та рівні знань

Якщо багато ігор Ubisoft фокусуються суто на XP (досвід) і рівнях, то у Shadows з’явилася цікавенька система Рівнів знань. Для розблокування більш просунутих здібностей одного з двох героїв недостатньо простого підвищення левелу — потрібна ще певна глибина знань, здобута через побічні активності:

Знаходження старовинних письмен у храмах.
Міні-гра зі стрільбою з лука верхи на коні.
Тренування з учителем.
Медитація і переживання спогадів (додає контекст про минуле).

Завдяки цьому навіть якщо гравець уже отримав удосталь XP, усе одно треба йти досліджувати світ, аби дістати ті фрагменти листів, виконати щось нестандартне — і лише тоді відкрити собі шлях до більш крутих здібностей. Розробники цим заохочують вийти за межі прямих квестів і побродити світом.

Хаб-база та її значення

Гравець має лігво (головну базу), яку можна розбудувати: кузня (для покращення зброї), місце для найманців, крамниця з рідкісними товарами, або просто декоративні елементи (статуї, ліхтарі, бруківка). Кожне з таких покращень має ігрові бонуси (нові предмети, посилений ремонт спорядження тощо).

Там само можна наймати союзників і потім вирушати з одним із них на місію. Хтось спеціалізується на підривних бомбах (відволікає ворогів), хтось — на дистанційних пострілах. Чим більше виконаних особистих квестів із персонажем, тим кращі його навички підтримки.

Скаути та система розшуку

Цікава механіка: скаути — це невеличкі загони, яких можна відправити пошукати потрібну людину чи схованку. В Assassin’s Creed Shadows нерідко треба знайти ціль за описом: східні гори Омі, десь біля храму. Якщо лінь бігати самим, можна відіслати скаута в регіон, і він позначить приблизний квадрат на мапі.

Окрім того, скаути можуть підбирати великі ресурси або посилати ворогів у засідки. Щоправда, після кожної зміни сезону (зимовий період, дощовий тощо) статус скаутів обнуляється, треба повторно відправляти.

Бої та стелс

Бойова система

Гра пропонує активний бойовий геймплей, де атак, що блимають синіми ефектами - можна парирувати, а червоні — треба ухилятися. Усі ці стилі чимось нагадують комбо з таких проектів, як Marvel’s Spider-Man чи бойовок God of War, але з японським присмаком (удари катанами, блоки нагінатою тощо).

Наое:

У ближньому бою тримається легше, але її перевага — швидкість і можливість швидко вийти зі сутички.
Має круті фінти: підкрався, ткнув ножем, миттєва смерть (якщо ввімкнути в налаштуваннях опцію інста-вбивства прихованим лезом).

Ясуке:

Повільний, але витривалий, найкраще почувається в поєдинках з декількома супротивниками: поєднує блоки, відштовхує ворогів плечем.
Є режим берсерка, коли накопичуються удари, і він входить у шалений стан зі збільшеною силою.

При цьому зустрічаються вороги — особливо боси — які полюбляють довгі ланцюги атак і не дають жодної секунди перепочинку. Якщо перебуваєш у бою, це не та гра, де ворог чекає по черзі. Можуть одночасно навалитися три самураї, і навіть на середній складності втриматися складно.

Стелс-напрям

Ось тут Наое розкривається максимально. Вона вміє ховатися в тінях (особливо ефективно ввечері), відключати ліхтарі, використовувати бомби димові чи дзвіночки для відволікання патрулів, визначати ворогів через стіни (як псевдо-орлиний зір). Для шанувальників початкових Assassin’s Creed це справжня магія: повертається відчуття, що можна одним рухом прихованого леза знищити об’єкт і сховатися в сусідній стозі сіна.

Вороги, щоправда, часто «залипають» на трупах, інколи приходять один за одним, створюючи комічні сцени. Але, з іншого боку, це дозволяє розчистити якусь локацію без прямого бою. Ясуке теж може спробувати залягти в кущах, але йому це дається важче 😄

Сюжетна лінія

Старт: трагедія Наое

Наое з клану Іґа стикається з нападом на її родину: 13 загадкових убивць не лише забирають якусь дивну коробку з печери, а й вбивають її батька.

Це і стає початком шляху помсти та відновлення честі. Гравець знайомиться з розгалуженою мережею антагоністів, у яких кожен має прізвисько й особливий стиль бою (лукарі, ядучі хіміки, спец по вибухівці та ін.).

Прихід Ясуке

Ясуке приєднується, коли Наое досягає ~10 рівня. Він має свої проблеми, історію колишнього раба, який став самураєм, і своїм приєднанням багато в чому допомагає Наое розширити команду, пропонуючи свій погляд на тактику.

Та все ж у наративі він довго лишається постаттю другого плану — формально сам теж шукає відплату, але основні боси прив’язані до конфлікту Наое.

Зникла увага до Анімуса

Серія Assassin’s Creed споконвіку славилася паралельним сюжетом про сучасність і машину спогадів — Анімус. Зазвичай це були доволі масштабні вставки з реальним світом, іноді з цікавими лабораторними подіями, інтригами Абстерго та розвитком ключових героїв на кшталт Дезмонда. Проте в Assassin’s Creed Shadows усе, що пов’язане з Анімусом, опинилося практично на узбіччі.

Одразу після запуску Shadows стає помітно, що гра інтегрована в Assassin’s Creed Infinity (так званий «Анімус Хаб»).

Гравець, по суті, обирає «Японський період» (Shadows) серед інших епох у меню. На цьому моменті здається, що нам обіцяють класичну канву: «Зараз заглибимося в чиїсь генетичні спогади та розкриємо секрети». Однак, коли починається основна кампанія, Анімус майже не згадується.

У грі справді трапляються епізоди із згадками про науково-фантастичний підґрунт. З’являються кілька коротких роликів, де персонаж у реальному часі обговорює сегменти японських спогадів, і дає натяки, що за всім стоїть конгломерат Абстерго. Але це — лічені хвилини. Більшість часу Shadows повністю занурена у феодальний сетинг із будь-якою згадкою сучасності ледь не на рівні пасхалки.

Натомість Анімус виступає радше онлайн-платформою. Коли гравець підключається, відкривається мета-розділ з щоденними завданнями, тижневими викликами та сезонним проходженням.

Наприклад, можуть дати завдання: «Здійснити 5 скритних убивств, користуючись кусаріґамою», або «Перемогти 10 ворогів без отримання пошкоджень». За це видається валюта Анімуса для відкриття особливих предметів — скінів, зброї з унікальними перками тощо.

Це все виглядає, ніби Ubisoft намагається осучаснити одиночний Assassin’s Creed лайв-сервісними рисами. З одного боку, комусь цікаво поганяти дейліки, з другого боку — багато хто вважає це чужорідним елементом у сюжетному екшені.

Важливо, що весь цей онлайновий Анімус-функціонал майже не впливає на історію феодальної Японії. Персонажі не згадують «о, це все ілюзія, бо ми в Анімусі», не мають справу з сучасними тамплієрами. Можна сказати, що Shadows існує як цільна гра сама по собі, а Анімус — лише оболонка, котра накидає зверху щоденні завдання та сезонні івенти 🤪

У підсумку, якщо колись сюжет в Анімусі (умовна сучасна епоха) був повноцінною лінією, то тепер це фактично сервісний хаб, де пропонують бонуси за активність і мікротранзакції. І хоч пару сцен у грі натякають, що глобальні події з Абстерго тривають, внутрішній сюжет Assassin’s Creed Shadows майже не використовує цей простір — наголос залишається суто на пригодах у добу самураїв і ронінів.

Іміджеві суперечки

Питання з Ясуке і чорношкірого самурая

Частина фанатів шуміла через питання: чи пасує афроспадкоємець японській тематиці?. Виявилося, що в реальній історії такий персонаж імовірно існував, хоч і дуже мало згадок. Мешканці Японії (зокрема, у топах продажів) не виявили якогось негативу. Тож конфлікт радше зовнішній, привнесений зі скептицизму до Ubisoft.

У грі це пояснено внутрішньою історією (чому він тут, хто його прийняв, як став самураєм). Прямого расового обурення місцевих NPC особливо немає, вони можуть поклонятися йому як самураю високого рангу. Наое ж часом швидше викликає підозри, бо належить до клану асасинів.

Лайв-сервісна складова

Багато хто критикує дейліки, сезон пас в однокористувацькій пригоді. Розробники ввели це через глобальний Анімус Хаб, де гравця заохочують заходити щодня, виконувати квести, отримувати валюту Анімуса та витрачати її на косметику чи навіть унікальну зброю/обладунки. Для деяких це безглуздо: «У чистому сюжетному екшені хочеться занурюватися лише в історію, навіщо грінд дейліків?».

Окрім того, в опційному магазині можна купити певні бустери чи набір матеріалів, прискорюючи прогрес.

Це типовий прийом Ubisoft останніх років, що багатьом не до вподоби, хоча можна ігнорувати, якщо не хочеться швидше прокачуватися.

Переваги й недоліки

Переваги:

Цікавий дует героїв: Наое повертає класичний стелс-асасина, Ясуке пропонує варіант самурайського танка. Дає варіативність у проходженні.
Гарний світ феодальної Японії: пейзажі, зміна сезонів, колоритні замки та села. Розробники створили чудову атмосферу.
Система рівнів знань: заохочує побічне дослідження через реальні відкриття, а не просто «XP за все підряд».
Гнучка бойова механіка: гармонія між стелсом і відкритим екшеном, особливо коли налаштувати опції одноударного прихованого леза.
Захопливі історичні моменти: є зворушливі флешбеки, особисті квести союзників, конфлікти між кланами та відсилки до старих ігор.

Недоліки:

Відсутність української локалізації: великий мінус для українських гравців, з огляду на значні обсяги тексту й сюжету.
Лайв-сервісні риси: дейліки, сезонні призи, валюта Анімуса — декому це здається зайвим.
Анімус практично відсутній у сюжеті: величезний шар серії зведено до дрібних згадок.
Порожні частини відкритого світу: типовий для Ubisoft грішок — великі локації з невеликою кількістю контенту, подекуди тиша й нуль подій.
Баги та оптимізація: не критично, але зустрічаються застрявання в текстурах, зникнення діалогів тощо (можливо, частково виправлять патчами).

Висновок

Assassin’s Creed Shadows намагається поєднати минуле і сучасні риси серії, пропонуючи інтенсивний стелс-екшен (особливо через Наое), але також залишаючи простір для масштабних юбі-світів і грінду. Рівень занурення у феодальну Японію досить вражає. Зміна сезонів, ритуали, бойові мистецтва і навіть часткова інтеграція самурайського коду — усе це створює яскравий східний колорит.

З іншого боку, сильний ухил у фарм, вежі, щоденні челенджі можуть роздратувати тих, хто хотів більш лаконічного повернення до коренів. А науково-фантастична складова відсувається ще далі у підвал. Іноді здається, що Ubisoft уже не знає, як органічно тримати тему Анімуса, тож перетворила його на чергову онлайн-платформу з івентами.

За поєднання великого відкритого світу, бурхливої бойової системи, стелсу й філософських мотивів про честь гра заслуговує високих оцінок. Але, як звично, ідеальним Assassin’s Creed не став, поки Ubisoft не відмовиться від однотипних вишок, спірних дейліків і надмірно розтягнутого контенту. Якщо це не бентежить, то Shadows, найімовірніше, потішить шанувальників і доведе, що серія ще може дивувати й знаходити компроміс між давньою спадщиною та новими експериментами.

У підсумку: Assassin’s Creed Shadows — це добротний крок уперед із мінусами, властивими франшизі останніх років. Для справжнього ренесансу, мабуть, треба відмовитися від кількох шаблонів, проте уже помітно, що Ubisoft робить спробу повернути душу асасинам, бодай завдяки персонажу Наое. Час покаже, чи це стане рятівним промінчиком для всієї компанії або лиш черговим епізодом у довгій історії. Ясно одне — прихильники і скептики знайдуть у грі й приводи для овацій, і причини для критики. І чи це не класика Assassin’s Creed?