Іноді здається, що відеоігри влаштовані за законами Голлівуду: кожен рік (а то й місяць) з’являються блокбастери, які рекламують всюди, поки про них знає навіть ваша тітка з села, що ніколи не бачила консолі. Але проходить час — і деякі з цих суперхітів несподівано потрапляють у розряд зниклих безвісти. Ба більше: вони можуть стати об’єктом втаємничених ностальгічних спогадів.
Так і народжується феномен забутих легенд: колись ці проєкти були в авангарді, мали кілометрові черги фанатів і гаряче обговорювалися на форумах. А тепер лише досвідчені геймери та ретро-ентузіасти здатні видати: «Ей, а ти ж пам’ятаєш ту гру, де ящери косили людські поселення, а ти був напівбогом із лазерними очима й совою-помічником?».
Ми зібрали цілу колекцію яскравих прикладів і студій, які колись випромінювали магію на всі 100%, але з різних причин випали з пантеону популярності.
Забуті шедеври, що колись були на піку слави
Ultima
У 80-ті та 90-ті слова «Ultima» викликали побожний трепет у всіх, хто міг відрізнити RPG від Tetris. Річард Ґеріотт, відомий як Лорд Британ, будував цілі всесвіти з ігровою моральною системою, відкритими світами та дикунами (NPC), які могли лупцювати вас за крадіжку моркви з городів. Сьогодні, коли говорять «RPG з відкритим світом», на думку скоріше спаде The Elder Scrolls, але саме Ultima колись протоптувала цю стежку, залишаючи конкурентів із відкритими ротами.
.jpg)
Щоправда, із роками про Ultima забули: останні частини зустрілися з м’яко кажучи холодним прийомом, студія-розробник пережила метаморфози, та й загалом у XXI столітті ніхто особливо не шукав «Ultima X».
Grim Fandango
Гумористичний нуарний квест від LucasArts, у якому водночас панував дух мексиканського «Дня мертвих». Прозвучить дивно, але це і є його концепт: уявіть собі життя звичайного кістлявого хлопця-страхувальника, який допомагає свіжим померлим знайти шлях у загробний світ.
Шквал химерного гумору, загадок і доречної музики — і перед вами культовий, але, на жаль, призабутий шедевр. Принаймні до виходу ремастеру в 2015 році. Старшим поколінням цей шедевр вкарбувався в пам’ять, а для більшості сучасних геймерів Grim Fandango залишається чимось на кшталт: «Мексиканські скелети? Прикольно.»
Beyond Good & Evil
Про це дітище Ubisoft можна сказати одне: народилася занадто рано та не на тому ринку. Журналісти любили гру, знаходячи в ній чарівну Джейд, міцний сюжет про змови та пригоди у фентезійно-фантастичному сетингу.
Проте продажі були настільки млявими, що видавець аж за голову схопився. Згодом Beyond Good & Evil отримала звання культової, але залишилася трохи забутою широким загалом. Чи вийде колись повноцінне продовження (яке обіцяють вже років зо 15)? Питання філософське.
Planescape: Torment
Якщо згадувати класичні ізометричні RPG зі складними текстами, то Planescape: Torment — цар і бог цього жанру.
Дивний світ, ще дивніші персонажі, тотальна філософія «що ж таке життя» і фінал, після якого мозок розривається від отриманої інформації. Сьогодні гру називають одним із шедеврів олдскульних RPG, але в часи релізу вона провалилася у продажах.
Тепер Planescape: Torment відома передусім серед колекціонерів і шанувальників, однак широкі маси молодих гравців дивуються: «Стільки тексту? Ну вже ні…».
Франшизи, які пішли в тінь, хоча були гігантами
Half-Life
У наші дні, коли кажуть «Valve», одні уявляють Steam із божевільними розпродажами, інші — Dota 2. Але колись Valve прославилася революційною Half-Life, яка перевернула уявлення про сюжет у шутерах, а потім дореформувала жанр другою частиною.
Проте далі історія стала схожа на довгий жарт. Half-Life 3 так і не вийшла, хоча фанати вже пожартували всю уявну атмосферу. VR-проєкт Half-Life: Alyx надихнув тих, хто володіє VR-гарнітурою, але гравці без неї відчувають, що історія Гордона Фрімена ще не завершена. Поки ж серія перебуває в підвішеному стані.
Command & Conquer
Ви знали, що RTS (стратегії в реальному часі) могли б і досі бути на піку популярності, якби не сувора реальність? Ще в 90-х Command & Conquer була синонімом «запустив і пропав на тиждень».
Від Tiberian Dawn до Red Alert — ці ігри будували фундамент жанру. Та після того, як EA поглинула Westwood Studios, популярність C&C згасла, а самі ігри виходили дедалі слабшими. Тепер франшиза зачаїлася у формі ремастерів і поодиноких спроб щось відродити. Але золоті часи C&C вже позаду, і про неї частіше згадують як про колись велетень жанру, а тепер хто-зна-де.
Legacy of Kain
Готична сага про вампірів, наділених похмурим шармом і вмінням перетинати межі життя та смерті. У 90-х і 2000-х ця серія була еталоном мрій для тих, хто хотів дорослого, темного фентезі.
Від Blood Omen до Soul Reaver — кожна гра мала глибокий сюжет і унікальний світ. Однак після Legacy of Kain: Defiance (2003) продовження не сталося, спроба перетворити серію на мультиплеєрний проект теж не прижилася. За два десятиріччя без повноцінних сиквелів усе досить швидко загубилося в часі. Хтозна, чи повернуться одного разу ці вампіри до нас, але фанати зберігають надію.
Suikoden
Для шанувальників JRPG серія Suikoden була чимось на кшталт улюбленої подушки: велика, затишна і найкращий варіант для довгих вечорів. Історія про політику, війни, магічних рун і безліч неповторних персонажів.
.jpg)
П’ять номерних частин (і деякі відгалуження) залишили купу приємних спогадів. На жаль, Konami зупинила розробку, і після 2000-х років Suikoden зник із радарів. Лише іноді з’являються порти на нових платформах.
Parasite Eve
Horror-RPG від Square (ще до об’єднання з Enix), що вийшла на оригінальній PlayStation у 1998-му.
.jpg)
Здавалося б, незвичне поєднання жаху та рольової системи, плюс напівнауковий сюжет про мітохондрії та мутовані організми. Головна героїня Ая Брія мала доволі сильний характер, ставши іконою PS1-епохи.
Попри невеликий успіх і два продовження, серія потім затихла. Тепер лише найзапекліші задроти пам’ятають те, як у Нью-Йорку несамовиті створіння виривалися з тіл випадкових NPC, а героїня рятувала світ у вечірній сукні.
Студії, яких більше немає
Westwood Studios
Колись саме ці люди вигадали жанр RTS, відколи дали нам Dune II, а згодом і Command & Conquer. Westwood були законодавцями моди, поки одна чудова корпорація на ім’я EA не поглинула їх. У результаті студія закрилася, чимало ключових розробників розбіглися хто куди, а самі серії наче втратили душу. Тепер Westwood — тільки ностальгічна історія про те, що буває, коли маленькі студії з великими мріями втягуються у корпоративні злиття.
Bullfrog Productions
Британські веселуни, які подарували світу Theme Park, Theme Hospital і диявольську (в хорошому сенсі) Dungeon Keeper. Доти ніхто не здогадувався, що можна робити фанову стратегію, де ти як повелитель підземелля розставляєш пастки, тролиш непроханих героїв і смієшся над їхніми стражданнями. Та, знову ж, EA купила Bullfrog, а далі традиційна історія: кілька релізів, і студію розформували. Залишилися лише спогади та поодинокі ремейки, які викликають фейспалм (той самий мобільний Dungeon Keeper).
Looking Glass Studios
Університет геніїв, які народили System Shock, Thief та інші незабутні імерсив-ігри. Неординарний підхід до геймдизайну та шедеври, що випередили свій час, — ось що було візитівкою Looking Glass. Утім, фінансова сторона бізнесу взяла своє: в 2000 році студія збанкрутувала, попри захоплення критиків. Але ідеї живуть: колишні розробники працюють у Arkane, Irrational та інших командах, продовжуючи нести у світ свою ідеологію.
Sierra On-Line
У світі пригодницьких квестів Sierra була синонімом слова шедевр: King’s Quest, Space Quest, Police Quest, Leisure Suit Larry. Ця компанія панувала в жанрі у 80–90-х. Проте після низки поглинань, продажів і переходів у нове тисячоліття Sierra припинила своє існування як окрема велика сила. Бренд згодом відроджували, але це вже був лише символ, без тієї магії, яка робила пригоди королівськими.
Midway, Acclaim
Не можна не згадати й Midway, відому серією Mortal Kombat (котра перейшла до NetherRealm Studios), чи Acclaim, яка колись видала Turok: Dinosaur Hunter, Extreme-G і купу інших.
Сотні ігор, які нібито колись лунали з кожного приставочного куточка у дворах, тепер ховаються на задвірках історії. Багато таких студій зникло через управлінські провали, видавців-хижаків або не вгадавши з трендом.
Чи є шанс на повернення?
Ігрова індустрія дуже циклічна. За законом ностальгії, те, що колись було «вау», а потім стало «е-ех…», цілком може повернутися до категорії «ооо, найс!». У наш час ремейки та ремастери — не просто маркетинговий крок, а буквально машина часу. Із трун вилазять старі ігрові бренди й починають знову захоплювати розуми нових поколінь.
Наприклад, Spyro the Dragon і Crash Bandicoot жили собі на PS1, нікого не чіпали, але пройшли 10–15 років — і ого, ремастер-трилогії, нові частини, фігурки в магазинах. Resident Evil 2, який колись змушував нас тремтіти при вигляді піксельних зомбі, нині став сучасною грою з шикарною графікою та звуком. System Shock, створений у 90-х, тепер отримав оновлену версію, і гра знову збирає своїх адептів у темних коридорах кіберпанк-станції.
Тож шанси на повернення є завжди — якщо знайдеться видавець чи фан-група, які ризикнуть це зробити. А буває, що класичну назву відроджують не офіційно, а духовним спадкоємцем. Castlevania? Нема Castlevania — зате є Bloodstained. Banjo-Kazooie? Нема? Ось вам Yooka-Laylee. Все це демонструє: поки існує фанбаза, якій не байдуже, бренди можуть воскресати, ба навіть змінюючи форму.
З іншого боку, трапляються відродження-обломи: Warcraft III: Reforged, мобільний Dungeon Keeper та інші сумнівні «подарунки». Однак подібні провали не зупиняють видавців від думки, що колись саме в них вийде ідеальний ремейк. Якщо на чаші терезів лежать з одного боку велика потенційна купа грошей (адже ностальгія продається), а з іншого — ризик гніву шанувальників, вибір зазвичай робиться на користь першого варіанту. Можливо, наші забуті легенди вже потихеньку готуються до гучних повернень у новому, сучасному вигляді?
Висновок
Світ відеоігор багатий на історії злетів і падінь. Ті ж забуті легенди колись були на верхівці слави, продавалися тиражами, отримували нагороди. Але ринок — штука мінлива. Якщо не постачати нові частини, запізнитися з трендами або потрапити в кепські видавничі руки, франшиза ризикує зникнути з перших шпальт. І за кілька років виявиться, що сучасні гравці взагалі не уявляють, що то за «F-Zero» чи «Bullfrog Productions».
Однак, поки живе ностальгія, будь-який культовий проєкт має шанс воскреснути. Щоразу, коли хтось заграє класичний саундтрек із Planescape: Torment або запустить на емуляторі Chrono Cross, іскра минулих часів оживає. Зрештою, розробники теж люди й часто говорять: «Як це круто було, може, зберемо команду й зробимо ремастер чи духовного спадкоємця?».
Тож не варто вважати, ніби всі великі імена минулого безповоротно втрачено. Що далі, то більше ми бачимо прикладів другого (чи навіть п’ятого) шансу. Можливо, уже скоро оголосять новий Legacy of Kain або розкажуть, що Half-Life 3, нарешті, не просто мем.
Отож варто іноді озирнутися в минуле й поцікавитися, які ігри нас туди кличуть. Може, вони не вразять сучасною графікою, та вони можуть збагатити враженням, якого не вистачає в модних релізах. Зрештою, саме забуті легенди іноді стають натхненням для нових геніальних ігор.
